Цьогоріч Україна відзначатиме 35-річчя відновлення Незалежності.

Це не просто дата в календарі. Це 35 років нашого непростого шляху — із перемогами й помилками, надіями й випробуваннями, із поколіннями українців, які знову і знову доводили: незалежність — це не подарунок. Це вибір і відповідальність.

Ми згадуємо тих, хто у 1991 році підняв український прапор і сказав своє «так» вільній Україні. Тих, хто будував державу, розвивав громади, захищав українське слово, культуру та пам’ять.

І особливо — тих, хто сьогодні тримає нашу Незалежність ціною власного життя.

Для нас Незалежність давно перестала бути лише поняттям із підручника. Вона — у кожному ранковому «живі», у можливості говорити українською, виховувати дітей у вільній країні, працювати, допомагати одне одному, відбудовувати громади й планувати майбутнє навіть тоді, коли ворог намагається це майбутнє у нас відібрати.

35 років — це історія, яку ми вже написали.
Але найважливіші її сторінки ще попереду.

І сьогодні наш обов’язок — не лише пам’ятати ціну свободи, а й щодня робити Україну сильнішою.

Сильною державу роблять не тільки кордони й армія. Її роблять люди — відповідальні, небайдужі, сміливі. Ті, хто захищає. Ті, хто лікує. Ті, хто навчає. Ті, хто працює. Ті, хто тримає тил. Ті, хто повертається додому і відбудовує.

Україна вистояла. Україна бореться. Україна буде.

Бо Незалежність — це не лише те, що ми отримали 35 років тому.

Це те, що ми щодня виборюємо, бережемо і передаємо наступним поколінням.

35 років відновленої Незалежності.
І тисячоліття — історії України!