27 лютого 1932 року було утворено Дніпропетровську область з обласним центром у місті Дніпропетровську (нині – Дніпро). 

Урочиста дата що спонукає оцінити далекі події і вчинки історичних особистостей іноді сумнівних, іноді справжніх, сміливих і страшних. Впродовж 1930 років не раз укрупнювалися, розукрупнювалися та перейменовувались адміністративно-територіальні одиниці УРСР в рамках реформи, метою якої було посилення контролю центру над колективізованим селом та приховування злочинних інструментів упокорення населення.

Українська нація, яка була другою за чисельністю в роки створення СРСР, мала величезний культурно-історичний спадок, власні славетні традиції державотворення, досвід національно-визвольної боротьби. Широкі кола інтелектуалів та економічно самостійне селянство не сприймали політики комуністичного керівництва. Тому за мету було поставлено знищення українців як політичної нації, що могла поставити питання про створення незалежної держави. Для досягнення цієї мети був обраний жахливий у своїй відвертості інструмент – вбивство голодом.

Механізм, який призвів до Голодомору, був приведений у дію із Москви тодішніми лідерами комуністичної партії. У січні 1928 року режим запровадив насильницькі хлібозаготівлі. У фермерів держава примусово забирала більшу частину або й все вирощене зерно. Одночасно розпочалась “ліквідація” найзаможніших господарств.

Голод став зброєю масового біологічного знищення українців. Він на довгі десятиліття порушив природний генетичний фонд, призвів до морально-психологічних змін у свідомості нації. Наслідком злочину геноциду також стало руйнування традиційного українського устрою життя.

Дії кремлівської влади з приховування фактів голоду тільки підтверджують злочинну сутність політики сталінського тоталітарного режиму з організації Голодомору.