#ТитаниUA 

Через війну, на жаль, зростає кількість людей в Україні, які втратили кінцівки. І все частіше зустрічаємо наших захисників і захисниць та цивільних українців із тяжкими ушкодженнями та ампутаціями.

Як реагувати і поводитися, що можна робити/казати, а що – категорично ні:

 Не хапатися допомагати чи торкатися людини без попередження.

Поважайте особисті кордони. Якщо бачите, що потрібна допомога, спокійним тоном запитайте, чи це так.

 Не коментувати за спиною "Бідненький", "Нещасна!" Тощо.

Такі коментарі можуть завдати більше болю, ніж пряма зневага.

 Не розпитувати про травматичний досвід.

Лише якщо людина сама готова поділитися, вислухайте її та будьте поруч.

 Не показувати жаль, сором, зневагу.

Перед вами така ж людина, як і ви. Поважайте її досвід.

 Не уникати не відводити погляд/відвертатися.

Це може бути ваша захисна реакція на розгубленість. Постарайтеся не робити цього.

 Не тикати пальцями, пильно розглядати людину.

Це також порушення особистих кордонів. Якщо так реагує дитина спокійно поясніть їй, що це людина, яка пережила травму і їй буде неприємна така підвищена увага.

 Навчіть дитину і можете користуватись також жестом подяки:

Покласти руку до грудей та з легка кивну.

І пам'ятайте, що людина з протезами - перш за все людина. Потім - її досвід.

Визначені очікування, навішування ярликів і створення образу заважатимуть комунікації.

Людські стосунки й людські реакції - це завжди індивідуально.

Не можливо напрацювати вичерпний перелік ситуацій і рекомендацій на всі випадки життя. Проте, є одне універсальне правило: про будь яку дію чи намір варто спочатку запитати.