Офіси помічників ветеранів зможуть створювати спільно кілька ОТГ відповідно до Закону «Про співробітництво територіальних громад».

Проте громади, та й ветерани і їхні родини, вже зараз потребують певної ясності й розуміння, що ж являтиме собою цей офіс допомоги, як, де, за рахунок чого він функціонуватиме.

Найголовніше скажемо одразу: сервісні офіси локалізують у центрах громад, а організацію їхньої роботи та забезпечення належної матеріальної бази покладено на органи місцевого самоврядування. Вони ж призначають керівників офісів за погодженням з Мінветеранів та контролюють на місці їхню діяльність. Профільне відомство рекомендує створювати ці осередки в неприбуткових підприємствах за рахунок внутрішнього перерозподілу обов’язків та штатної чисельності. Це цілком логічно і прагматично.

На час експерименту робота офісів помічників ветерана матиме трирівневе фінансування: з державного і місцевого бюджетів та із залученням ресурсів партнерів з розвитку. Уже обраховано, що один помічник зможе надавати професійну підтримку не більш як 100 клієнтам. Щонайбільше ж в окремому сервісному офісі працюватиме 20 таких фахівців. Протягом дня помічник має надати максимум 20 послуг, щоб отримати 16 тисяч гривень на місяць. Послуги можна надавати наживо і дистанційно.

Допомогти розібратися в перипетіях такої модернізації сервісної складової у громадах ми попросили директорку директорату стратегічного планування та європейської інтеграції Мінветеранів Світлану Березіну.

Вона зауважує: є три варіанти бази створення сервісних офісів. Перший і найприйнятніший для громад — комунальне неприбуткове підприємство.

Механізм тут такий. Приміром, обирають некомерційну установу, що надає медичні чи інші послуги, з укомплектованим штатом. Щоб у межах пілотного проєкту вона могла обслуговувати ветеранів, в її установчі документи вносять зміни, додаючи нові функції. Вносять зміни у штатний розпис і, наприклад, передбачають п’ять додаткових посад, які поки що називатимуться консультантами, оскільки в Україні ще немає такої спеціальності, як фахівець із супроводу ветерана. Вони і виконуватимуть функції помічника ветерана, який фінансує держбюджет.

Керівником сервісного офісу водночас стає очільник підприємства або його заступник, під егідою якого працюватимуть помічники ветерана. Посадові навички керівників у контексті нових функцій удосконалять під час дводенного онлайн-навчання.

«Офіс працюватиме у приміщеннях підприємства. Проте ми не заохочуватимемо саме кабінетний варіант роботи помічника. Він має уособлювати інший тип сервісу — проактивний. Тобто вони постійно перебуватимуть у ЦНАПах, ТЦК та СП, медзакладах, при адміністраціях громад. Ідеться про присутність у локаціях, де найбільший потік цільової аудиторії. Ми вже запитували у громад, де вони бачать такі виїзні робочі місця помічників ветерана. І в кожному разі вказували найоптимальніший варіант. У цьому контексті ще торік восени ми почали співпрацю з Міноборони та Генштабом ЗСУ й отримали дозвіл, щоб помічники ветерана могли перебувати в ТЦК та СП, щоб організувати там виїзне робоче місце», — розповіла Світлана Березіна.

Окремі громади можуть надати кабінети з меблями й навіть оргтехнікою. Проте такого може й не бути, і представництво офісу, особливо якщо йдеться про невеличку громаду, мігруватиме разом з помічником ветерана, що ніяк не позначиться на його спроможності допомагати підопічним.

Для проактивної роботи

Головне, що помічників забезпечать службовими планшетами з необхідною інформацією про клієнтів і надавані послуги. Також за допомогою пристроїв підтримуватимуть зв’язок з Мінветеранів, зокрема, передаватимуть звітність і статистику. Світлана Березіна розповідає, що до кінця літа всіх помічників ветерана (вони саме закінчать навчання) планують забезпечити планшетами із програмним забезпеченням, розроблення якого триває. Наскільки це буде ефективно і зручно, покажуть підсумки пілотного проєкту й відповіді клієнтів в опитувальниках щодо надання сервісу. Для зворотного зв’язку заплановано до кінця року створити відповідний цифровий інструмент: свої реакції отримувачі послуг зможуть залишати в е-кабінеті помічника ветерана.

«Помічники опрацьовуватимуть звернення і самі виходитимуть на зв’язок з ветеранами та їхніми сім’ями. Адже колишній захисник може певний час перебувати вдома наприклад у складному психологічному стані й не перейматиметься своєю подальшою долею. Для цього у громадах слід створювати спільноти, де ветерани знаходили б розуміння, спілкування й розраду. Це як точка прикладання зусиль з реінтеграції. Є великі сподівання, що в ролі модераторів і навіть лідерів таких спільнот можуть бути помічники ветерана. Вони експериментуватимуть зі своїм місцем роботи та способами комунікації з ветеранською спільнотою, щоб зрештою обирати найоптимальніші, найзручніші», — пояснює очільниця директорату Мінветеранів.

Другий варіант організації сервісного офісу не передбачає фінансування з держбюджету, але простий для громад — це бюджетування з локальних ресурсів. Механізм тотожний першому способу, але послуги помічника оплачують з місцевого бюджету. Окремі успішні економічно ТГ можуть так утримувати і кількох помічників.

Третій варіант — коштом донорів. Цей варіант, як запевнили в Мінверетанів, лише опрацьовують. Попередньо є міжнародні партнерські організації, що могли б долучитися до розбудови ветеранського сервісу приміром на грантових засадах. Так само не відкидають тут і практичну участь окремих держав.

У Мінветеранів упродовж перших днів конкурсного добору в корпус помічників ветерана відчули зацікавленість громад у пілотному проєкті. Від їхньої мотивації та роботи на результат, активності, бажання надавати зворотний зв’язок залежить, чи вдасться сформувати працездатну модель, яка функціонуватиме в масштабі країни з наступного року. Адже очевидно, який виклик буде із завершенням воєнних дій і масовим поверненням воїнів додому. Доки є час, слід створити дієвий інструмент та правильно навчитися ним користуватися.

У Всеукраїнській асоціації органів місцевого самоврядування «Українська асоціація районних та обласних рад» підтримують ініціативу Мінветеранів з розбудови офісів помічників ветеранів і уклали з відомством меморандум про співпрацю.

Там зауважують, що успішна інтеграція захисників та захисниць у цивільне життя — один з найголовніших викликів суспільству. І профільне відомство самотужки не впорається з ним повноцінно. Тут мають об’єднатися центральна влада, місцеве самоврядування всіх рівнів, громадські організації й небайдужі люди.

Більше інформації на сайті  https://ukurier.gov.ua/uk/