Сьогодні, в рамках акції #Наша_незалежність #Марафон_30, розповімо про сучасну боротьбу за Незалежність нашої країни. Про час, коли трапилось перше вбивство на Євромайдані.

Сергій Нігоян був учасником Євромайдану з 8 грудня 2013 року. Приїхав з власної ініціативи, попередньо не повідомивши батьків. Не підтримував жодного з партійних лідерів, а свій приїзд пояснив так: «зрозумів, що повинен бути за Майдан». Був ідейним, мав активну життєву позицію та переконання, що Україна мусить бути демократичною.

Мало хто знає, що Сергій Нігоян народився та проживав у селі Березнуватівці Святовасилівської громади Дніпровського району. Родина Сергія Нігояна переїхала з прикордонного з Азербайджаном села Навур, рятуючись від війни в Нагірному Карабасі. 

Загинув 22 січня 2014 року від поранення спричиненого свинцевою картеччю під час подій біля стадіону «Динамо» на Грушевського під час Революції Гідності. Сергія було застрелено близько шостої години ранку, в момент, коли ще тривало перемир'я між мітингувальниками та «Беркутом».

26 січня 2014 Сергія Нігояна поховали на сільському кладовищі його рідної Березнуватівки. До невеликого віддаленого села провести Нігояна в останню путь зібралося понад 2000 людей. Труну опустили в могилу під гімн України.

У рамках всеукраїнської акції вшанування пам'яті загиблих героїв Небесної сотні в селі Березнуватівці відкрили пам'ятну дошку на стіні школи, де навчався Сергій Нігоян. Також на його честь назвали центральну алею. У липні 2014 року в Березнуватівці йому встановлено пам'ятник. В Дніпрі ж проспект Калініна у перейменовано на проспект Нігояна.

За місяць до смерті з Сергієм записали відео на фоні барикад, де він читає поему «Кавказ» Шевченка.