Трудова експлуатація - одна з форм торгівлі людьми. Відповідно до Закону України «Про протидію торгівлі людьми» (ст.1) торгівля людьми - це здійснення незаконної угоди, об'єктом якої є людина, а так само вербування, переміщення, переховування, передача або одержання людини, вчинені з метою експлуатації, у тому числі сексуальної, з використанням обману, шахрайства, шантажу, уразливого стану людини або із застосуванням чи погрозою застосування насильства, з використанням службового становища або матеріальної чи іншої залежності від іншої особи.
Відповідальність за такі злочинні дії передбачено статтею 149 Кримінального кодексу України. Існує чимало різноманітних видів експлуатації: усиновлення (удочеріння) у комерційних цілях, використання в порнобізнесі, використання у військових конфліктах, залучення до злочинної діяльності, трансплантація чи насильницьке донорство, примус до заняття проституцією, рабство і ситуації, подібні до рабства, залучення в боргову кабалу, примусова праця.
Примусова праця - це ситуація, в якій жертви змушені працювати проти їхньої власної волі, під погрозою насильства або інших форм покарання, їхня свобода обмежена і на ступінь володіння власністю здійснюється тиск. За оціночними даними представництва Міжнародної організації з міграції в Україні за час незалежності 230 тисяч українців постраждали від торгівлі людьми, 90% з них потрапляють саме в трудову експлуатацію. Один з наймасштабніших випадків трудової експлуатації стався у Вінницкій області.
Під приводом роботи будівельниками завербували 14 чоловіків та 2 жінок для трудової експлуатації. Під час телефонної розмови «роботодавець» повідомив, що чоловіки-будівельники отримуватимуть по тисячі доларів в кінці кожного місяця, а жінкам-кухарям, яким потрібно буде також допомагати чоловікам-будівельникам, оплата праці становитиме 800 доларів на місяць. Об’єкт, на який привезли українців, був огороджений парканом, заввишки 3,5 метри. Відкрито, не приховуючи зброї, з автоматами стояли охоронці. «Роботодавець» пояснив роботу: чоловіки повинні були штукатурити, виконувати малярні роботи, жінки – готувати їжу та працювати поруч із чоловіками.
У всіх забрали паспорти, про їхнє повернення взагалі мови не було, а стосовно мобільних телефонів сказали: «Телефонів не буде, попрощайтеся з ними». Заробітчани працювали по 16 годин і більше, без права на відпочинок, із повним обмеженням пересування: їм не дозволяли покинути місце роботи. Періодично працювали протягом доби. Охоронці постійно погрожували невиплатою коштів. Нелюдські умови праці, постійне принизливе ставлення до всіх, хто працював.
Тож, як вберегтися від трудового рабства: