Щоб лани широкополі,

І Дніпро, і кручі…

Далі вже, як хто пам'ятає або інтерпретує заповіт великого Кобзаря.

Сотні тисяч років тому люди пов’язали своє життя із степом. Тут вони вчилася виживати. Тут пізнавали Всесвіт, шукаючи своє місце в ньому. Звідки люди прийшли сюди? Хто були їх предками? Босими ногами наші пращури пускались в сухий океан степів протоптуючи стежки за Чумацьким шляхом. Потроху безлюдний степ обживався. Виростали великі кургани і поставали на них кам’яні ідоли — величні та мовчазні вартові степу, хранителі пам’яті… 

Великий Степ сотні років був ареною жорстокої боротьби та славетних перемог. Виховував воїнів-характерників, наділяючи їх своєю силою і внутрішньою свободою. 

Українська ідентичність сформована адаптивно-еволюційно і вирізняє українську спільноту й культуру з-поміж інших. 

Згадуйте про це коли мандруєте степом чи полями Дніпровського району. Обухівськими плавнями Обухівська селищна рада  Дніпровсько-Орільського природного заповідника. Або завітавши в село Китайгород. Де починаючи з 1767 року землі по течії рік Протовчі і Орілі займала Протовчанська паланка – адміністративно-територіальна одиниця Вольностей Війська Запорозького Низового. 

Або прогулюючись селищем і околицями Петриківки де народивсь Петриківський розпис  – унікальне явищн українського і світового народного мистецтва. Петриківка ніколи не знала такого ганебного явища, як кріпацтво, а коли у 1772 році з’явилася перша офіційна згадка про Петриківку, поселення тут вже давно існувало. Багато сторінок історії селища пов’язано з останнім отаманом Запорізької Січі Петром Калнишевським. 

Чи відвідуючи Козацький Хутір "Галушківка"  (сучасна територія села Гречане Петриківська  громада) заснований наприкінці XVII століття козаками, що селилися на території Дикого Поля. Спочатку поселення входило до Самарської паланки. Пізніше, з середини XVIIІ століття – до Протовчанської паланки Запорізької Січі. 

Українці вже народжені вільними!