Сьогодні наш синьо-жовтий прапор більше, ніж державний символ.

Це знак свободи, за яку боролися покоління українців. Це пам’ять про тих, хто не дожив до дня, коли Україна стала незалежною. Це біль тих, хто пройшов через табори й в’язниці за право залишатися українцем. Це мужність тих, хто сьогодні зі зброєю в руках захищає нашу землю.

Синє небо і золота пшениця просте й зрозуміле кожному образне пояснення наших кольорів. Але сьогодні в них значно більше.

У синьому — наша віра, свобода і нескореність.
У жовтому — наше життя, світло і майбутнє.

Під синьо-жовтим прапором українці здобували перемоги й виборювали право на власну державу. Під ним виходили на Майдани. Під ним наші Захисники й Захисниці тримають фронт. Його піднімають над звільненими містами й селами. Його бережуть там, де навіть найменший клаптик української землі залишається символом незламності.

4 вересня 1991 року синьо-жовтий прапор замайорів над Верховною Радою України. А вже 28 січня 1992 року його було затверджено як Державний Прапор України.

Та його історія значно довша за ці дати. Вона вимірюється століттями боротьби, прагненням до свободи і незламним бажанням українців бути господарями на своїй землі.

Сьогодні наш прапор знають у всьому світі. Він став символом боротьби проти рашистської навали, символом гідності та віри в Перемогу.

І поки майорить синьо-жовтий стяг живе Україна.

З Днем Державного Прапора України! 

Нехай синьо-жовті кольори завжди нагадують нам, ким ми є, за що боремося і якою дорогою ціною виборюємо право на майбутнє.

Слава Україні!
Героям слава!